в означеннях
Тлумачення, значення слова «журний»:

ЖУРНИ́Й, а, е.

1. Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: — Не печалися, дитино, не печалися! (Марко Вовчок, I, 1955, 208); Додому Валентин Модестович повернувся аж смерком. Був стомлений, журний (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 402);
//  Який виражає смуток, тугу, печаль; власт. людині, що журиться. Гликерія Михайлівна підвела на старого журні очі, над якими дрібно затремтіли непросохлі вії (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 415).

2. Сповнений, пройнятий тугою, смутком, печаллю. Побігла Явдоха, а Одарку облягли сумні, журні, як літні дощові та гримучі хмари, думки (Панас Мирний, I, 1954, 52); Цю казку журну Розказав мені мій дід (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 301).

3. Який викликає, навіває тугу, смуток, печаль. Тепер — журна руїна, оповита красою весни (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 219); Журна музика важкої піскуватої води та пароплавного гвинта збільшили його важкий настрій і кинули знов на далекі степи (Григорій Епік, Тв., 1958, 258); Вони [перелітні пташки] співали журних пісень — прощалися з садом, полем і лісом (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 549.

Коментарі (0)