в означеннях
Тлумачення, значення слова «жувати»:

ЖУВАТИ, жую, жуєш, недок., перех.

1. Роздрібнювати, розминати їжу в роті. Саїд узяв скибку чорного, як земля, хліба, вкусив один невеличкий кусінь, жував, жував і не міг проковтнути (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 20); Біля жолобів стояли червоної масті корови, порозвішували вуха і зосереджено жували січений буряк (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 200);
//  Стискати що-небудь у зубах, натискати на щось зубами. Юрко від нетерпіння гриз і жував цигарку (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 43); Гармоніст жує папіроску І підморгує хитро мені (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 139);  * Образно. Дніпр жував лугів зелену лапу, Лащивсь до Чернечої гори (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 133).
Живемо і хліб жуємо — про нормальний спокійний спосіб життя. От вони купили собі хату в тім селі, завелись хазяйством та й живуть і хліб жують (Українські народні казки, 1951, 158); Жувати жуйку див. жуйка; Жувати клоччя див. клоччя.

2. розм., ірон. Те саме, що їсти 1. Дика коза унадилась до одного чоловіка в город капусту жувать (Українські народні казки, легенди.., 1957, 36); Йому хотілося їсти, а Адольф ні разу його не почастував, хоч сам жував безперервно цілісінький день (Юрій Яновський, I, 1958, 363).

3. перен., розм. Домагатися чого-небудь, аналізувати, розбирати щось, перев. настирливо, довго, нудно. — Ей, Тетяно, Тетяно, що ви тільки собі думаєте, Гнатівно? — починає [Андрій] стиха жувати її (Степан Васильченко, Талант, 1955, 14); Цілий тиждень він лежав один на тюремній койці в маленькій камері, дивився на шматок ясного світу крізь товсті грати і жував думами пережите (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 420).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 545.

Коментарі (0)