ЖВАКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка, рідко.
1. Те саме, що жвакати. Соломіїне вухо ловить вже далекий лускіт сухого комишу, невиразне гудіння, наче звір-велет трощить щось, жвакує і важко сопить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364).
2. Їсти, обгризаючи щось зубами. Тіло козацьке молодецьке жвакували [вовки-сіроманці] (Думи та історичні пісні, 1941, 93).