Словник української мови

ЖИР 1, у, чол. Масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входять до складу організму людини, тварини й рослини. На салогоні багато діла: той овець ріже, той білує, той жир обдира і кида у здоровенний казан (Панас Мирний, I, 1954, 48); Добре засмажені зайці, підпливши жиром, лежали на фарфоровому блюді (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 181); Помічено, що при недостатньому надходженні жиру організм менш стійкий проти інфекцій, холоду та інших зовнішніх несприятливих умов (Колгоспник України, 5, 1958, 15);  * У порівняннях. Справа Циклопа з Орфеєм розійшлася, як заячий жир, і ніхто нікому нічого не доказав (Леся Українка, V, 1956, 111).
▲ Риб'ячий жир — добутий з печінки риб жир, який уживається як ліки, а також у техніці. Значна кількість вітаміну A є у вершковому маслі, в риб'ячому жирі, яєчному жовтку, печінці (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 127).
♦ З жиру — від забезпеченого, пересиченого життя; з розкошів. — Ах, Любов Прохорівно! Навіщо так картати молоді почуття? Тобі пожартувати з жиру закортіло (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 94); Нагулювати (нагуляти, набувати, набути) жир — поправлятися, товстіти. Як напровесні випустиш свиноту з подвір'я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 76); Очі позапливали (запли́лі) жиром — про маленькі очі на гладкому обличчі. Пузанок оглянув збори заплилими жиром очима (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 26); Позбувати (позбути) жир (жиру) — худнути. [Храпко:] Їй-богу, пострижу [Дуню]! Хай лиш там свого жиру позбуде (Панас Мирний, V, 1955, 176); Розпливатися (розпливтися) від жиру — бути дуже товстим. Вона не була б поганою, коли б не розпливалася від отого жиру, що в молодому свіжому організмі видавався як дегенерація (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 194).

ЖИР 2, у, чол., карт., розм. Те саме, що трефа.