ЖИРУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Поводитися
несерйозно, пустувати, забавлятися з ким-небудь. Не жируй
з ведмедем, а то він тебе задавить (Номис, 1864, № 76);
// розм. Кокетувати з ким-небудь, залицятися до
когось. — Хай посплять [підмайстри], пообідавши, а
ввечері хай працюють до зорі. Тоді й з дівчатами не
жируватимуть, і не пиячитимуть, як у неділю (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 212); Вона жирувала з своїми
численними фаворитами (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 34).
2. розм. Дозволяти собі надмірне задоволення яких-небудь потреб, бажань. Хазяїн обернувся до жінки та й каже: — Коли жирувати, так жирувати: бий, жінко, і друге яйце в борщ (Українські народні казки, легенди.., 1957, 498); Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Степан Васильченко, II, 1959, 465).
3. мисл. Добувати їжу, пустуючи та гуляючи (про тварин, птахів і риб). Через узьку пересип скрізь були прокопані єрики, цебто канави, кудою ціле літо йшла дрібна кефаль з моря в озеро жирувати на плавнях (Нечуй-Левицький, II, 1956, 226); — Перед тим як заснути на зиму, він вештається по лісу, — розповідав пошепки лісничий, — жирує барсучище (Олесь Донченко, IV, 1957, 50).
4. сад. Розростатися із шкодою для плодоношення.