ЖИТНЯК 1, а, чол., розм. Житній хліб. Мирон краяв ножем ячні паляниці і кислий житняк (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 69); Він витяг житняк і тараню з кишені І, ділячись з братом, поїв нашвидку (Леонід Первомайський, II, 1958, 296).
ЖИТНЯК 2, у, чол. (Agropyrum Gaerin.). Кущова багаторічна трава родини злакових, що використовується як корм для тварин. Найбільш підходящими компонентами багаторічних пасовищ для овець в житняк, люцерна жовта, типчак (Рослинність Нижнього Придніпров'я, 1956, 43).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 533.