в означеннях
Тлумачення, значення слова «жито»:

ЖИ́ТО, а, сер.

1. Злакова рослина, зерна якої використовуються для виготовлення хліба. Вилітали запорожці На лан жито жати; Жито жали, в копи клали (Тарас Шевченко, I, 1951, 203); Ти пам'ятаєш, як косили ми в полі жито, як порвав я косу (Володимир Сосюра, II, 1958, 369);  * У порівняннях. Захвилювалась вода, мов жито від вітру, Покотилась валами до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143).

2. Зерно цієї рослини. Я часто й спав у насінні, — в житі, в просі, в ячмені й горосі на печі (Олександр Довженко, I, 1958, 28).

3. тільки мн. жита, ів. Поля з ростучими на них рослинами жита; самі рослини цих полів. Минав я полоси житів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 375); Хилить вітер жита понад шляхом (Павло Тичина, I, 1957, 25).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 533.

Коментарі (0)