ЖИТТЯ́-БУТТЯ́ (~я-~я), сер., розм. Спосіб існування кого-небудь. Ведуть балачки казахи про своє життя-буття, про мисливство, про вовків, що лошат загризають щоночі, про худобу (Олесь Донченко, I, 1956, 133); Килині Іванівні самій треба було розв'язати питання про дальше життя-буття (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 147).