ЖИТТЄРА́ДІСНИЙ, а, е. Який любить життя,
завжди радісний, веселий. Здавалось, ось зараз з густих
кущів вийде у вишиваній сорочці молода, красива,
життєрадісна Мар'яна (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 546);
// Який
виражає радість, веселість. На веселому і
життєрадісному обличчі світились живі й зовсім молоді очі (Василь Козаченко, Золота
грамота, 1939, 104).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 534.