ЖИВЕ́ЦЬ, вця, чол.
1. Принада у вигляді дрібної живої рибки, яку використовують для ловлі хижих риб. У Старику є глибокі ями, де можна впіймати окунів, носарів, на живця часом вчепиться щука чи судак (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 98); * Образно. — Я не розумію тільки одного, як такий солідний інженер, як Микола Іванович, і той клюнув на цього живця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 159).
2. Корінці, паростки чи бокові гілки, з яких
вирощують нові рослини. Садять живці [смородини]
способом втикання або під кілок прямовисно і на всю
глибину, що сприяє кращому приживанню їх (Садівництво і ягідництво,
1957, 268); Легко розмножується [тополя] стебловими
живцями (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 70);
// Кусочок стебла, пагона культурного дерева, який
використовують для щеплення дичок. Охоронці зеленого
багатства Карпат закладають насінні плантації.
До молодих саджанців в розсаднику вони прищеплюють
живці елітних дерев (Вечірній Київ, 11.IX 1968, 4).
3. перен., рідко. Життєва сила, енергія. [Петро:] Значить — живець є? [Пріська:] Живець! То тільки примхи старечі... (Панас Мирний, V, 1955, 161); В тілі ще бринів живець людини, груди командира ще дихали, серце тривожно діяло (Іван Ле, В снопі.., 1960, 290).
4. діал. Ремінець з дерев'яною паличкою на кінці,
що прикріплюється до невода. Забродчики закидали на
товсту кодолу свої живці; живці обвивались кругом кодоли,
як гадюки, і ніби всисались в неї, мов п'явки, а
довбишки не давали їм розкручуватись (Нечуй-Левицький, II, 1956,
227).
♦ До живця проймає — дуже хвилює, турбує,
дошкуляє. До самого живця тими словами проймає
(Панас Мирний, III, 1954, 338).