в означеннях
Тлумачення, значення слова «живіт»:

ЖИВІ́Т, вота, чол.

1. Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. Гафійка чухала їм [свиням] животи, такі рожеві, повні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Колись гарний, з палкими очима молодий хлопець дивився тепер хитро, ходив з закругленим животом і усміхався (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 40);
//  Про шлунок, кишечник. Заболіла головонька, Заболів живіт, Упав чумак коло воза (Тарас Шевченко, II, 1953, 127); У животі в матушки Раїси приємно бурчало від ситої м'ясної вечері (Олесь Донченко, III, 1956, 23);
//  Протилежна від спини частина людського тіла. Не влежить [відьма] довго, бо тільки і можна животом, лежати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 188); Він повз на животі, стогнучи й ойкаючи (Олесь Донченко, III, 1956, 142).
Брати (взяти) за живіт, безос.: а) боліти в животі від голоду. Вже йому дуже брало за живіт і печінки під серце підступали, бо не обідав [сотник] І досі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 185); б) кого-небудь щось сильно хвилює, глибоко вражає. Слізьми троянці облилися, Енея за живіт бере (Іван Котляревський, I, 1952, 68); Від реготу (сміху) братися (взятися) за живіт; [Реготати (сміятися)] — аж за живіт (животи) братися (взятися) — дуже сміятися. Так он біда: куди він не поткнеться — Усяк від реготу береться за живіт (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 62); Іноді було насмішить [дід] бесіду, аж за животи беруться (Панас Мирний, II, 1954, 115); Живіт присох до спини (до хребта) — хто-небудь дуже голодний або дуже худий. — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); — А чи не розжився б я у вас на шматочок хліба? Вже живіт до хребта присох... (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 55); Живіт як бубон — твердий живіт від переповнення шлунка. А вишень, а груш солодких було як наїсися — цілий день живіт як бубон (Олександр Довженко, II, 1959, 10); Кричати (репетувати) [як] на живіт — сильно кричати, репетувати. Осатаніла вража баба І крикнула як на живіт (Іван Котляревський, I, 1952, 182); Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Панас Мирний, IV, 1955, 82); Мати бога в животі, ірон. — мати, совість, робити по совісті. — Бога в животі не мають [пани], серця не мають! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний, I, 1954, 302); Тягти за живіт, безос. — дуже хотіти їсти. Він не їв цілий день. Його тягло за живіт (Нечуй-Левицький, II, 1956, 300); Тьохнуло (похолонуло) в животі, безос. — кого-небудь раптово охопило почуття страху. Як уздрів його Трохим, так і руки, і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 408).

2. заст. Життя. Його сивуха запалила І живота укоротила, І він, як муха в зиму, зслиз (Іван Котляревський, I, 1952, 90); Боярин Семен Олуєвич підніс руку з мечем, і галас ущух. — Клянуся живіт свій покласти за князя Данила (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26). За живота, заст. — за життя. — О! почекайте лиш, не буде в вас охоти За живота чортам служить! — Цар грізно загукав (Євген Гребінка, I, 1957, 64).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 525.

Коментарі (0)