ЖИВОТВОРИТИ, рю, ри́ш, недок., поет. Наповнювати життєвою силою, робити життєрадісним; оживляти. Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить, Щоб нам вино животворяще Могло серця животворить (Леонід Первомайський, II, 1958, 138); * Образно. Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Г. Шевченко] мріяв мати над Дніпром, Щоб у вечірнюю годину Животворить своїм пером Народну душу (Максим Рильський, I, 1956, 360).