в означеннях
Тлумачення, значення слова «живучий»:

ЖИВУ́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до жити 1,2. Що ж я долею земною Не вдоволений проте? Бо вбачаю я.. Слід мертвоти навкруги: Між живучим людом — трупи, Між друзями — вороги (Павло Грабовський, I, 1959, 164); З останків колишніх й живучих донині пізнаєш природи ти цілість і хід (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 166).

2. прикм. Здатний переносити труднощі, виживати в складних умовах, підтримувати і зберігати життя; витривалий. — Ти шкодуєш, що твої діти вмирають. А мої вже й геть-то живучі. Такого їх, такого їх багато, що, далебі, не знаю, що й діяти! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120); Ми [партизани] сміливі, кажуть, і живучі, Ми йшли вперед і не вмирали (Любов Забашта, Вибр., 1958, 121).

3. прикм., перен. Який довго існує, не зникає; стійкий. Живучі ще у свідомості деякої частини населення пережитки минулого (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 14); Міщанство, як відомо, річ на диво живуча (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 173).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 527.

Коментарі (0)