в означеннях
Тлумачення, значення слова «живий»:

ЖИВИ́Й, а, е.

1. Який існує, здійснює обмін речовин із зовнішнім середовищем, здатний рости, розмножуватися; протилежне мертвий. Надбіг другий вовк і з живого ще теляти вирвав шматок м'яса (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 32); Умер від рани товариш, а наш зостався живий (Юрій Яновський, I, 1958, 282);  * Образно. О, як пили поля жагучі Вологу свіжу і живу! (Максим Рильський, I, 1956, 324);  * У порівняннях. Вгору здіймаються, наче живії, Білії гори з води (Леся Українка, IV, 1954, 129);
//  Який є невід'ємною ознакою істоти, що живе, існує. Треба йому було конче когось при собі мати, душу жваву, голос живий чути (Марко Вовчок, I, 1955, 168); Тепер скелі росли перед нами, теплі, навіть гарячі, так наче в їх кам'яних житлах текла жива кров (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289);
//  у знач. ім. живе, вого, сер. Все, що виявляє ознаки життя, що живе, існує. [Василь:] Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (Панас Мирний, V, 1955, 104); — Живий чоловік.. про живе має думати (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 9);
//  Який створюють рослини, тварини, люди. Кого не хвилюють тополі в колгоспному парку, В полях лісосмуги — жива проти вітру стіна? (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 8); Спортивні і оздоровчі заклади необхідно захищати від пилу з боку вулиць густою стіною живої огорожі та захисної смуги з дерев і кущів (Озеленення колгоспного села, 1955, 9).
 Жива вага — вага живої тварини. Колгоспники-тваринники одержують плату залежно від виробленої продукції (надою молока, приросту живої ваги тварин, настригу вовни тощо) (Колгоспник України, 4, 1958, 25); Жива сила — люди і тварини — на протилежність техніці, механічній силі. [Хмельницький:] Чекати шляхту тут — це одрізати себе від живої сили (Олександр Корнійчук, I, 1955, 234); Живе слово: а) слово, вимовлене людськими устами. Люба мамочко!.. Ліля і Оксана розкажуть тобі про все живими словами, то що ж описувати? (Леся Українка, V, 1956, 237); б) мова, що виражає думки правдиві, цікаві, нові. Тепер не пугалом добру навчать, Нам треба іншого бажать — Живого слова, правди і просвіти (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 192); Живе срібло, розм. — сріблясто-білий метал, що при звичайній температурі перебуває в стані рідини; ртуть. Черниці входили в воду, бризкались, і бризки ті в сяйві місяця нагадували живе срібло (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 469); Живий і здоровий; Живий-здоровий; Жив і здоров — все благополучно, все в порядку у кого-небудь. Маруся чи їла чи не їла, їй лучче усяких розговін.. те, що Василь вернувся і жив і здоров (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68); — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365); — Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! — привіталася Галя. — Як живете? Живі-здорові? (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 20); Нема живої душі — нікого немає. Поглянула [Хима] навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Марко Вовчок, I, 1955, 52).
Брати (взяти) за живе кого; Зачіпати (зачепити) за живе кого — сильно хвилювати, турбувати кого-небудь. Молодший [брат] бистріший, ось-ось допливе... Та старшого брата взяло за живе (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 61); Холодний тон співрозмовника зачепив його за живе, змусив задуматись, насторожитись (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 78); Впекти у живе — торкнутися того, що найбільше хвилює, турбує. — Нащо знімаєш [вузлики з зерном]? Настане весна — лани засієш. — Це Андрій так впік [Маланку] у живе (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 37); Доїдати (доїсти, допікати, допекти, рідко доторкати) до живих печінок (до живого) кого, кому — торкаючись того, що найбільш хвилює, сильно вражати, дошкуляти. Сьогодні він доїв її до живого (Леся Українка, III, 1952, 554); Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов'їха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 7); Лободу це допекло до живого (Іван Ле, Наливайко, 1957, 361); [Хлопець:] Зараз видно, що її доторкав до живого (Леся Українка, II, 1951, 104); Доходити (дійти) до живого див. доходити; Ледь (ледве, чуть) живий — у надзвичайно важкому стані. Не раз привозив я його додому ледь живого (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 16); Місця живого нема — немає місця, яке б не було пошкоджене, побите і т. ін. І коли листоношу роздягли — на ньому не було живого місця (Юрій Яновський, II, 1958, 205); Ні живий ні мертвий — переляканий, дуже стурбований, схвильований. Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); По живих слідах — одразу ж, не гаючи часу. Народну творчість Шевченко вважав неписаною історією народу, що виникла по живих слідах подій і передавалася з уст в уста, з покоління в покоління (Історія української літератури, I, 1954, 137).

2. розм. Те саме, що жвавий. Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 268); Як же він постарів! Той же вигляд живих очей, але голова посивіла! (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 213); Велась жива бесіда (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412).

3. Який існує в дійсності; реальний. Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики [про тих, хто не бачить розквіту народної творчості в Радянській країні] твердять про «відмирання народної творчості» (Максим Рильський, III, 1956, 142); Жива історія Росії поставала перед ним на кожному кроці (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 19);
//  Який відповідає потребам, інтересам життя. Комунізм нині став живою справою мільйонів (Радянська Україна, 1.I 1954, 1); Нетерпляче чекав [Зіновкін], коли нарешті в колгоспі почнеться живе діло (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 49).

4. грам. Який стосується назв людей, тварин і взагалі істот. Живі предмети.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 523.

Коментарі (0)