ЖИВИ́Й, а, е.
1. Який існує, здійснює обмін
речовин із зовнішнім середовищем, здатний рости,
розмножуватися; протилежне мертвий. Надбіг другий вовк
і з живого ще теляти вирвав шматок м'яса (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 32); Умер від рани товариш, а наш зостався
живий (Юрій Яновський, I, 1958, 282); * Образно. О, як пили
поля жагучі Вологу свіжу і живу! (Максим Рильський, I, 1956,
324); * У порівняннях. Вгору здіймаються, наче живії, Білії
гори з води (Леся Українка, IV, 1954, 129);
// Який є невід'ємною
ознакою істоти, що живе, існує. Треба йому було
конче когось при собі мати, душу жваву, голос живий
чути (Марко Вовчок, I, 1955, 168); Тепер скелі росли перед
нами, теплі, навіть гарячі, так наче в їх кам'яних
житлах текла жива кров (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289);
// у знач.
ім. живе, вого, сер. Все, що виявляє ознаки життя, що
живе, існує. [Василь:] Сонечко світе, травиця
зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе
дише, любується своїм життям (Панас Мирний, V, 1955, 104);
— Живий чоловік.. про живе має думати (Михайло Стельмах,
Хліб.., 1959, 9);
// Який створюють рослини, тварини,
люди. Кого не хвилюють тополі в колгоспному парку, В
полях лісосмуги — жива проти вітру стіна? (Микола Гірник,
Друзі.., 1953, 8); Спортивні і оздоровчі заклади необхідно
захищати від пилу з боку вулиць густою стіною живої
огорожі та захисної смуги з дерев і кущів (Озеленення колгоспного села, 1955, 9).
Жива вага — вага живої тварини. Колгоспники-тваринники
одержують плату залежно від виробленої
продукції (надою молока, приросту живої ваги тварин,
настригу вовни тощо) (Колгоспник України, 4, 1958, 25); Жива
сила — люди і тварини — на протилежність техніці,
механічній силі. [Хмельницький:] Чекати
шляхту тут — це одрізати себе від живої сили (Олександр Корнійчук,
I, 1955, 234); Живе слово: а) слово, вимовлене
людськими устами. Люба мамочко!.. Ліля і Оксана розкажуть
тобі про все живими словами, то що ж описувати?
(Леся Українка, V, 1956, 237); б) мова, що виражає думки
правдиві, цікаві, нові. Тепер не пугалом добру навчать,
Нам треба іншого бажать — Живого слова, правди і
просвіти (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 192); Живе срібло, розм. —
сріблясто-білий метал, що при звичайній температурі
перебуває в стані рідини; ртуть. Черниці входили в воду,
бризкались, і бризки ті в сяйві місяця нагадували живе
срібло (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 469); Живий і здоровий;
Живий-здоровий; Жив і здоров — все благополучно,
все в порядку у кого-небудь. Маруся чи їла чи не їла,
їй лучче усяких розговін.. те, що Василь вернувся і жив
і здоров (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68); — Як то тепер живуть
дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 365); — Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! —
привіталася Галя. — Як живете? Живі-здорові? (Юрій Збанацький,
Між.. людьми, 1955, 20); Нема живої душі — нікого
немає. Поглянула [Хима] навкруги — нема живої душі,
тільки шумить кучерява верба (Марко Вовчок, I, 1955, 52).
♦ Брати (взяти) за живе кого; Зачіпати (зачепити)
за живе кого — сильно хвилювати, турбувати кого-небудь.
Молодший [брат] бистріший, ось-ось допливе...
Та старшого брата взяло за живе (Микола Шеремет, Дорога..,
1957, 61); Холодний тон співрозмовника зачепив його
за живе, змусив задуматись, насторожитись (Іван Рябокляч,
Жайворонки, 1957, 78); Впекти у живе — торкнутися
того, що найбільше хвилює, турбує. — Нащо знімаєш
[вузлики з зерном]? Настане весна — лани засієш. — Це
Андрій так впік [Маланку] у живе (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 37);
Доїдати (доїсти, допікати, допекти, рідко доторкати)
до живих печінок (до живого) кого, кому — торкаючись
того, що найбільш хвилює, сильно вражати,
дошкуляти. Сьогодні він доїв її до живого (Леся Українка, III, 1952,
554); Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок,
як та капосна баба Палажка Солов'їха (Нечуй-Левицький, II,
1956, 7); Лободу це допекло до живого (Іван Ле, Наливайко,
1957, 361); [Хлопець:] Зараз видно, що її доторкав
до живого (Леся Українка, II, 1951, 104); Доходити (дійти) до
живого див. доходити; Ледь (ледве, чуть) живий —
у надзвичайно важкому стані. Не раз привозив я його
додому ледь живого (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 16); Місця
живого нема — немає місця, яке б не було пошкоджене,
побите і т. ін. І коли листоношу роздягли — на ньому
не було живого місця (Юрій Яновський, II, 1958, 205); Ні
живий ні мертвий — переляканий, дуже стурбований,
схвильований. Минув тиждень, я ходжу ні жива ні
мертва (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); По живих слідах —
одразу ж, не гаючи часу. Народну творчість Шевченко
вважав неписаною історією народу, що виникла по
живих слідах подій і передавалася з уст в уста, з покоління
в покоління (Історія української літератури, I, 1954, 137).
2. розм. Те саме, що жвавий. Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 268); Як же він постарів! Той же вигляд живих очей, але голова посивіла! (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 213); Велась жива бесіда (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412).
3. Який існує в дійсності; реальний. Всупереч живим
фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики
[про тих, хто не бачить розквіту народної творчості в
Радянській країні] твердять про «відмирання народної
творчості» (Максим Рильський, III, 1956, 142); Жива історія
Росії поставала перед ним на кожному кроці (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 19);
// Який відповідає потребам,
інтересам життя. Комунізм нині став живою справою
мільйонів (Радянська Україна, 1.I 1954, 1); Нетерпляче чекав
[Зіновкін], коли нарешті в колгоспі почнеться живе
діло (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 49).
4. грам. Який стосується назв людей, тварин і взагалі істот. Живі предмети.