в означеннях
Тлумачення, значення слова «живитися»:

ЖИВИТИСЯ, живлюся, живишся; мн. живляться; недок.

1. Забезпечувати свій організм поживними речовинами; харчуватися. Кожному хочеться жити, кожному треба живитись! (Панас Мирний, IV, 1955, 296);
//  Їсти. Декотрі шукають затінку, інші виймають харчі й живляться (Леся Українка, II, 1951, 242);
//  чим. Уживати в їжу, споживати. Живився [Тонконоженко] самим чорним хлібом з прілого борошна та картоплею (Володимир Самійленко, II, 1958, 264); Перемовляючись, шпаки моторно бігають і живляться комахами (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 13).

2. біол. Засвоювати необхідні для організму поживні речовини. Після вивчення біології сірчаних бактерій Виноградський виділив іншу групу мікроорганізмів,.. які також живляться неорганічними речовинами (Наука і життя, 9, 1956, 33); Сосонка не помічала, що її сестри, напоєні тими ж земними соками, якими живилася й вона, вже давно перегнали її в рості (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 84).

3. Забезпечуватися тим, діставати те, що необхідне для нормального функціонування, дії, стану. Взимку ріки вкриваються кригою, вони мають низький рівень води і живляться, головним чином, підземними водами (Фізична географія, 5, 1956, 43); Під час вечері Мишуня налаштував радіоприймача, який живився постійним струмом від батареї (Юрій Яновський, I, 1958, 449); — Кращі землі англійських бавовняних концесій в Афганістані живляться тільки водами Кизил-Су (Ло, Міжгір'я, 1953, 62).

4. перен. Використовувати що-небудь як джерело розвитку, збагачення. Драматургія Корнійчука, проза Яновського, Гончара, Стельмаха, поезія Тичини, Малишка, Воронька весь час живляться соками народного слова (Максим Рильський, III, 1956, 154); В роки Радянської влади ще повніше живиться душа нашого народу поживними соками російської культури, найвищої і найпрекраспішої своїм ідейним змістом (Павло Тичина, III, 1957, 289);
//  Находити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів, мрій. Як умру я на чужині, Хто буде молитись? Чим буде душа голодна По смерті живитись? (Степан Руданський, Тв., 1956, 73); Ганна випурхнула з хвіртки, осяяна своєю дівочою радістю, що живиться чеканням нової зустрічі з милим (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 197).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 525.

Коментарі (0)