в означеннях
Тлумачення, значення слова «зігрівати»:

ЗІГРІВАТИ і ЗОГРІВАТИ, аю, аєш, недок., ЗІГРІТИ і ЗОГРІТИ, ію, ієш, док., перех.

1. Гріючи, робити теплим, гарячим; нагрівати. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 169); Надворі сонечко сяло, зогрівало увесь мир (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 318); Потім розпалила [мати] тріски, зігріла окропу, щоб змити мені голову (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 97);
//  Викликати або посилювати відчуття тепла в організмі. Жінки почали лаштуватися на ночівлю.. По троє, по четверо юртувалися докупи, зігрівали одна одну диханням (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 129); Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа, розпалює йому кров (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Гарячий чай з невеликою домішкою запашного вина зогрів приятелів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 359).

2. перен. Морально підтримувати кого-небудь, втішати, підбадьорювати. Що ж у житті мене зігріва? Леніна думи ясні, Леніна мудрі слова (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 12); Як мати сина, зогріва тебе країна трудова (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 77); Збери всі сили, рідна мати, — Солдата ласкою зігрій (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 230);
//  Сповнювати (душу, серце) почуттям бадьорості, втіхи. І вона [пісня] їм зігрівала душу Білим цвітом, шепотінням трав (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 208); Довго Грицько згадував прощання з Орисею, і як цей спогад зогрівав його серце! (Андрій Головко, II, 1957, 516); Москва братньою любов'ю і теплом зогріла серце великого Кобзаря (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 29).
Зігрівати (зогрівати, зігріти, зогріти) старість чию — оточувати піклуванням, любов'ю стару людину. — Пишалась я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (Петро Панч, В дорозі, 1959, 104).

3. перен. Оживляти гарячим, радісним почуттям, світлою думкою і т. ін., примушувати звучати щиро, безпосередньо. Громадську лірику В. Сосюри зігрівають, інтимізують особисті мотиви, враження й почуття (Історія української літератури, II, 1956, 421); Бувало щовечора ми із тобою Ізійдемось любо, мов брат із сестрою, І річ нашу ласка якась зогріва (Іван Манжура, Тв., 1955, 53); Читачу! Вглибися у те, Чим я свою пісню зогрів, І може, почуєш ти щось, Що більше од згуків і слів (Максим Рильський, I, 1960, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 572.

Коментарі (0)