ЗІПСУВАТИ і рідше ЗОПСУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Зробити непридатним для користування,
вживання, попсувати, поламати і т. ін. Ложка дьогтю зіпсує
бочку меду (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 167); — Оце в них
[петлюрівців] кулемет, — показав пальцем дядя
Грита. — Якби вдалось: Митько ось береться його
зіпсувати (Андрій Головко, I, 1957, 373); — Ось деревинка... Хтось
устромив її сюди, а хтось інший зіпсував кору, вона вже
гине... (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 146); Зопсував [пан
Дерижанов] один негатив жавелевою водою, другого ще
не чіпав (Леся Українка, V, 1956, 220);
// Спотворити, зробити
некрасивим. Навколо його носа лукаво ворушаться
неглибокі віспинки; вони не зіпсували спокійного овала
обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 213).
2. Зробити неприємним, поганим; погіршити. Почував
себе [Безбородько] винним, хоч не бачив вини за собою,
і це зовсім зіпсувало йому настрій (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 220); — Знаю, що єсть там такий голова
ревізійної комісії, Захар Нещерет, який дуже дбав про те,
щоб ні з ким не посваритися, не зіпсувати добрих
стосунків (Остап Вишня, I, 1956, 436); — Зіпсували ви всю справу.
Хіба можна так одверто і гостро! — ахкав.. Маєвський,
хапаючись за голову (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 23);
Так з розмови нічого й не вийшло, тільки вечерю йому
зопсували (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 395).
♦ Зіпсувати кров див. кров.
3. Негативно вплинути на кого-небудь, розбестити когось. Лукія такої думки, що розумну дитину достаток не зіпсує (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 87).