в означеннях
Тлумачення, значення слова «зіщулюватися»:

ЗІЩУЛЮВАТИСЯ і ЗЩУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗІЩУЛИТИСЯ і ЗЩУЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

1. рідко. Мружитися, прикриваючи очі повіками. Дід, збираючи з вусів бурульки, лукаво зіщулився (Михайло Шолохов, Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 15).

2. Зібгавшись, скорчуватися, ніби зменшуватися в об'ємі (про людей, тварин). «Коли б не випасти, коли б не випасти!» — під свист санок гупає тільки одна думка, а все тіло Христини зіщулюється в пругку грудочку, налиту радістю й острахом (Михайло Стельмах, I, 1962, 62); Вона [Медже] в'яне, зщулюється у купочку, як мімоза від грубого дотику (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 413); Зіщулився [кіт], вуха прищулив до голови, очі заплющив міцно-міцно (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 95); М'які струмені повітря приємно лоскотали шкіру, і Вася зіщулився (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 114); — А я ж то? — сказала Уляся і знов якось ущухла, зщулилась і головку похилила (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 320);  * Образно. Будинки на пагорку немовби зіщулились од холоду (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 4);
//  рідко. Хилитися донизу, никнути (про рослини). Хмари кругом облягли — і поле у тінь уступило. Птаство веселе примовкло. Затихнули, зщулились трави (Павло Тичина, I, 1946, 129).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 580.

Коментарі (1)