ЗІСПОДУ, рідко ЗСПОДУ, присл.
1. З нижнього
боку, знизу. Юра розплющив очі і хотів сісти на ліжку.
Але саме в цю мить щось немов ударило в Юрине ліжко
зісподу (Юрій Смолич, II, 1958, 25); Листки [омапу високого]
великі, зісподу сіроповстисті, нерівнозубчасті (Лікарські рослини.., 1958, 66);
// Зсередини. Він дістав
засмальцьований шкіряний кисет, ..вийняв зісподу жмуток вати
(Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 9);
// З-під кого-,
чого-небудь. Зчепившись в одну щільну купу, старшина і писар
ворушились у снігу, сопли, кректали, вивертався зісподу
то один, то другий (Степан Васильченко, I, 1959, 129).
2. У нижній частині чого-небудь; унизу. [Юрко:] Як же ви розберете мій документ? [1-й гребець:] Там б печаті: одна зверху, друга зісподу (Марко Кропивницький, III, 1959, 93); Накладем стіжок зсподу широкий (Павло Чубинський, III, 1874, 465).
3. У напрямку знизу вгору. Зісподу холодочком вів, а згори теплом гріє (Панас Мирний, III, 1954, 242); Вже потім далася вона [поземка] узнаки — Злетівши угору, рвонувши зісподу (Леонід Первомайський, II, 1958, 398).