Словник української мови

ЗІТХНУТИСЯ, неться, док., безос. Однокр. до зітхатися. Цей дотеп не розвеселив, а ще більше запечалив Марію, аж зітхнулося в чужій оселі (Михайло Стельмах, I, 1962, 309).
 Вільно (полегшено, щасливо і т. ін.) зітхнулося (зітхнеться), безос. — настало (настане) полегшення від турбот, тривоги і т. ін. Пішла собі старенька додому. Галі наче легко зітхнулося. Усі їй мішали (Марко Вовчок, I, 1955, 155); В кімнаті ніби полегшено зітхнулося всілі. Повеселішали, загомоніли (Олесь Гончар, II, 1959, 399); — Скільки прекрасних людей у боях з ворогами народу погинуло, скільки крові й поту пролито, щоб усьому трудящому світові вільно зітхнулось... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 133).