в означеннях
Тлумачення, значення слова «зламувати»:

ЗЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Згинаючи що-небудь, надавлюючи на щось, відділяти, відламувати частини, куски від чого-небудь; розламувати. Павло вийма у нього з-за пазухи люльку, зламує кілька голівок із сірників і наклада в люльку (Марко Кропивницький, II, 1958, 385); Наступного ж дня він і справді провинився: зламав біля шкільного ґанку топольку (Олесь Донченко, V, 1957, 497); Контр-адмірал зламав сургучеві печатки і почав читати донесення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 43); Річка, зламавши кригу, вийшла з берегів і залила всю заплаву (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 199);
//  Порушувати частково або повністю цілість кістки, кісток. — Бодай ти там на сходах ногу зламала! — забобонів [забубонів] сусід (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 291); Як пригадать отой обвал гірський, Що, бачите, зламав йому хребет (Максим Рильський, III, 1961, 163);
//  тільки док. Зробити непридатним для використання, зіпсувати ударами, поштовхами і т. ін. Він бив машину що було сили, ..крутив головки гайкам і ламав все, що вдавалось зламати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 91);
//  тільки док. Руйнуючи, розбиваючи на частини, знищити, ліквідувати що-небудь. Якось Лигун натякнув жінці, що час зламати старий дім і поставити новий (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 87).
Зламати [собі] голову (шию) — покалічитися або загинути від чого-небудь. Хто на нас зазіхає, той собі голову зламає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 432); Встає Україна, до зброї встає.. Отам і зламаєш ти шию собі, Обжерливий звіре імперіалізму! (Микола Бажан, Роки, 1957, 249); Зламати зуби див. зуб; Зламати лід див. лід; Язик (язика) зламаєш — дуже важко вимовити яке-небудь слово. — Дре-дре-дре... Дрепер! — аж скрикнув становий, читаючи далі, і сплюнув. — Ну й прізвище?! І язика зламаєш (Панас Мирний, IV, 1955, 372).

2. тільки док. Порушити порядок, стрункість розташування. Батальйон зламав свої колони, і за хвилину од його суворої стрункості нічого не лишилось (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 64); Не витримали молоді, недосвідчені в боях юнаки, прогнули лівий фланг, зламали (Олександр Довженко, I, 1958, 181).
 Зламати оборону (фронт і т. ін.) — прорвати оборону (фронт і т. ін.). [Огнєв:] Зламав я оборону ворога кров'ю бійців не для того, щоб пробиватися назад, повертатися (Олександр Корнійчук, II, 1955, 46).

3. тільки док., перен., розм. Перемогти, здолати кого-, що-небудь (у боротьбі, битві і т. ін.). О, як Бажав я кинуться стрілою... Хоч наложити головою, Аби лиш ворога зламать! (Іван Франко, XIII, 1954, 145); — Захищали ми надволзькі береги Нас у битві не зламали, не здолали вороги (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 30);
//  Подолати чий-небудь опір, упертість, примусити скоритися. Опір юний і залізний не зламає чорна рать (Володимир Сосюра, II, 1958, 211); — Сам. я вільний і ніколи Не зламав чужої волі! (Леся Українка, I, 1951, 368);
//  Позбавити кого-небудь сили, енергії, волі і т. ін., знесилити фізично або морально. Лихо, що несподівано впало їй на голову, зламало, придавило бідну жінку, взяло в неї всю силу (Борис Грінченко, I, 1963, 316); Ніякі невдачі не зламають енергії людей, які почувають і на ділі бачать свій тісний зв'язок з революційним класом.. (Ленін, 9, 1949, 249); Легше гори розрівнять, Бравий хлопець-верховинець, Ніж твій мужній дух зламать (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 50).
Зламати роги див. ріг; Зламати хребет (крила, спину) кому, чиї — перемогти, примусити кого-небудь скоритися, позбавити його фізичної можливості чинити опір. Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам (Олександр Довженко, III, 1960, 46); Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крила, наші ниви стоптать, столочити громами гармат (Володимир Сосюра, II, 1958, 218).

4. тільки док., перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити або порушити що-небудь традиційне, звичне, усталене. Пролетаріат повинен у процесі революції зламати буржуазну державну машину і створити свою державу (Український історичний журнал, 6, 1960, 5); [Анна:] Хіба вам звичай дозволяє танці? [Д. Жуан:] Для надзвичайної зламаю звичай (Леся Українка, III, 1952, 353); Шахтарі почали з того, що зламали.. гасло аполітичності профруху (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 111);
//  Змінити в якийсь бік, переробити (характер, поведінку і т. ін.). Байда не відмовляється, він довів Марію до відчаю. Хотів зламати її веселу натуру, зробити свійською, покірливою... (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 4); Є характери, яких не зламаєш без доброго віника (Василь Земляк, Гнівний Стратіон. 1960, 202);
//  Зіпсувати, спотворити (життя). Чекав [Йосиф], між нами кажучи, що дружина, вислухавши його, почне дорікати та лементувати, що зламав дитині життя (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 135).

5. тільки док., перен. Не додержати чого-небудь обіцяного, даного, порушити щось. — Я присягу зламала! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 156); Чесна людина він. Слово дав — ніколи не зламає (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 165); Він [імператор Никифор] втратив останній глузд і зробив непоправну похибку, зламавши мир з болгарами... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 292).

6. тільки док., перен., розм., рідко. Умовити кого-небудь діяти певним чином, схилити до чогось. Отак вони й зламали Варвару, обидві дочки, на той ненависний матері шлюб (Василь Кучер, Голод, 1961, 291).

7. тільки док., перен. Вигнути під кутом, змінивши звичайний вигляд, попередній контур. Зрештою наважилась [Ольга]. Зламала брови. — Вас не звільнять, — проказала твердо (Яків Качура, II, 1958, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 586.

Коментарі (0)