в означеннях
Тлумачення, значення слова «зліплювати»:

ЗЛІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗЛІПИТИ, зліплю, зліпиш; мн. зліплять; док., перех.

1. Створювати способом ліплення які-небудь зображення з м'якого, в'язкого і т. ін. матеріалу. [Дженні:] А як часом для забавки зліпив би хто фігурку, то й се вже гріх? (Леся Українка, III, 1952, 32); З ярого воску вліпили Ми свічку (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 121); Улянка.. зліпила з снігу великого діда Мороза (Олесь Донченко, IV, 1957, 95);  * Образно. Мушкетик [у повісті «Семен Палій»] влучно протиставляє Мазепі Семена Палія, і йому не забракувало таланту, щоб постать народного ватажка, продовжувача справи Богдана Хмельницького, зліпити виразно і сильно (Юрій Смолич, VI, 1959, 270).

2. розм. Виготовляти, споруджувати що-небудь за допомогою м'якої, в'язкої речовини. Він хижку з лободи зліпив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195);
//  зневажл. Робити що-небудь наспіх або як-небудь. Про дядька Ананія говорили, що він зліпив сяку-таку клуню, застрахував і потім підпалив (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 41).

3. З'єднувати одне з одним що-небудь липке, клейке або чимсь липким, клейким. Розрізають [тісто] невеликими квадратними кусочками і два протилежні кінці кожного кусочка добре зліплюють, щоб він був схожим на вушко (Українські страви, 1957, 238); До чого ж і холодно! Насилу ту цигарку зліпив (Андрій Головко, II, 1957, 338).

4. перен. Сполучати разом, утворюючи одне логічно зв'язане ціле. Ще потім сміятимуться з мене, що не вмію навіть добре зліпити докупи кілька слів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 192).

5. Стуляти повіки, заплющуючи, закриваючи очі. Дівчина йде серед ночі Лісом дрімучим одна.. Зліплює втома повіки (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 215); То пізня щедрівка, то п'яний галас заважали зліпити очі, а далі й те вляглося, — спати ж таки не міг [Криштоф] (Іван Ле, Україна, 1940, 72).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 594.

Коментарі (0)