ЗЛІ́ТИ, злію, злієш, недок., розм. Те саме, що злішати. [Кобзар:] Сидить вона [турецька цариця] сто тисяч літ, не молодіє, не старіє, а тілько дедалі зліє (Тарас Шевченко, III, 1953, 51).
ЗЛІ́ТИ, злію, злієш, недок., розм. Те саме, що злішати. [Кобзар:] Сидить вона [турецька цариця] сто тисяч літ, не молодіє, не старіє, а тілько дедалі зліє (Тарас Шевченко, III, 1953, 51).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 596.