в означеннях
Тлумачення, значення слова «злякати»:

ЗЛЯКАТИ і рідко ІЗЛЯКАТИ, аю, аєш, док., перех. Викликати ляк, страх; перелякати. Йде Ярема, Залізняк гукає: — Чуєш, хлопче! ходи сюди! Не бійсь, не злякаю (Тарас Шевченко, I, 1963, 110); Що в твоїми очима? Напиши по правді, бо вже все одно більш, ніж тепер, не злякаєш, я й так боюся (Леся Українка, V, 1956, 378); — Завійну, мамо, я через таке пекло пройшов, що трудно вже мене тепер чимось злякати (Андрій Головко, II, 1957, 577);
//  Примусити здригнутися від несподіванки. — Свириде Яковлевичу, це я, — шепоче в темряві Марійка Бондар, щоб часом не злякати чоловіка (Михайло Стельмах, II, 1962, 24); Ступала [Оленка] причаєно, мов боялася когось ізлякати (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 212);
//  Стривожити, порушити. Настала тиша, як у вусі. Це зразу злякав ту журливу тишу нестямний крик, божевільний лемент... (Панас Мирний, I, 1954, 52);
//  Сполохавши, примусити полетіти (перев. комах, птахів). Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне, жадна рослинка не схилиться, не злякав маленької комашки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); Постарілий колгоспний бригадир Опанас ні-ні та й заридав в клуні уночі за своїм любимим сином, шапкою затуляючи ридання, щоб не злякати солов'я на вишні (Олександр Довженко, I, 1958, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 608.

Коментарі (0)