в означеннях
Тлумачення, значення слова «зло»:

ЗЛО 1, зла, сер.

1. Що-небудь погане, недобре; протилежне добро. Лисиця так Сові казала: — От де по правді можна жить І доленьку хвалить; В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); Огнище те — любов до країни своєї, до свого народу; світло — то ідея, що дала зміст життю, то свідомість своїх обов'язків; тепло — віра в перевагу добра над злом, правди над кривдою, світла над темрявою... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 169); Справжній гуманізм, справжня доброта радянських людей неминуче передбачає боротьбу із злом, яке залишив нам у спадщину старий світ (Комуніст України, 12, 1964, 53).

2. рідко мн. зла, зол. Нещастя, лихо, горе. — Бідні були, скажу, і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (Олександр Довженко, I, 1958, 190); Лети ж, моя думо, моя люта муко. Забери з собою всі лиха, всі зла (Тарас Шевченко, I, 1951, 243).

3. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Поспішають дружинники, бо кожен з них носить у серці зло на ворога (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 423); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі заливав його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяє волів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12).
Зганяти (згонити, зігнати, зогнати) зло див. зганити; Зло бере (брало, взяло, забирає і т. ін.) кого — хто-небудь стає (став і т. ін.) розлюченим, злим, сердитим. Христя мовчала, хоч її і зло брало за вчорашнє: вона за цілий день тільки невеличкий шматочок хліба в'їла (Панас Мирний, III, 1954, 97); Зривати (зірвати) зло див. зривати; На зло кому — щоб завдати кому-небудь неприємностей. [Бухта:] От тільки старий уже став, а то сам би вичистив палубу флагмана, на зло вам усім (Олександр Корнійчук, I, 1955, 47); Як (наче і т. ін.) на зло — наче навмисно. Він побіг через двір, щоб вискочити в інший квартал, але, як на зло, в темряві об щось спіткнувся і упав (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 56); Я почав латати дірки. Та їх, наче на зло, було безліч (Юрій Яновський, II, 1958, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 597.

Коментарі (0)

ЗЛО 2, присл. Злісно, жорстоко. Ніяково почувала себе дівчина й тоді, коли він при ній ганив і зло висміював своїх товаришів-художників (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 162);
//  Недоброзичливо, сердито. — Подивися на свою кралю!.. Бач, як її нарядили! — зло гукала прикажчикова жінка (Панас Мирний, IV, 1955, 235); А чоловіки хором: — Кажеш, землеміри вже наїхали? — Да, плани вже складають. — Диво! А в нас... — хтось лайнувся зло і сплюнув (Андрій Головко, II, 1957, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 597.

Коментарі (0)

ЗЛО... Перша частина складних слів, що відповідає: а) слову зло 1, напр.: злотворний і т. ін.; б) слову злий у 1 знач., напр.: зловредний, зловтішний і т. ін., у 2 знач., напр.: зловтіха, злорадість і т. ін.; у 4 знач., напр.: зловісний і т. ін.: у 6 знач., напр.: злоякісний і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 597.

Коментарі (0)