ЗЛО 1, зла, сер.
1. Що-небудь погане, недобре; протилежне добро. Лисиця так Сові казала: — От де по правді можна жить І доленьку хвалить; В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); Огнище те — любов до країни своєї, до свого народу; світло — то ідея, що дала зміст життю, то свідомість своїх обов'язків; тепло — віра в перевагу добра над злом, правди над кривдою, світла над темрявою... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 169); Справжній гуманізм, справжня доброта радянських людей неминуче передбачає боротьбу із злом, яке залишив нам у спадщину старий світ (Комуніст України, 12, 1964, 53).
2. рідко мн. зла, зол. Нещастя, лихо, горе. — Бідні були, скажу, і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (Олександр Довженко, I, 1958, 190); Лети ж, моя думо, моя люта муко. Забери з собою всі лиха, всі зла (Тарас Шевченко, I, 1951, 243).
3. Почуття роздратування, гніву, досади;
розлюченість. Поспішають дружинники, бо кожен з них носить
у серці зло на ворога (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958,
423); Він, не знаючи, куди подіти зло, що поволі заливав
його, напався на Марка, що той буцімто погано ганяє
волів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12).
♦ Зганяти (згонити, зігнати, зогнати) зло див.
зганити; Зло бере (брало, взяло, забирає і т. ін.) кого —
хто-небудь стає (став і т. ін.) розлюченим, злим, сердитим.
Христя мовчала, хоч її і зло брало за вчорашнє: вона за
цілий день тільки невеличкий шматочок хліба в'їла
(Панас Мирний, III, 1954, 97); Зривати (зірвати) зло див. зривати;
На зло кому — щоб завдати кому-небудь неприємностей.
[Бухта:] От тільки старий уже став, а то сам би
вичистив палубу флагмана, на зло вам усім (Олександр Корнійчук, I,
1955, 47); Як (наче і т. ін.) на зло — наче навмисно.
Він побіг через двір, щоб вискочити в інший квартал,
але, як на зло, в темряві об щось спіткнувся і упав
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 56); Я почав латати дірки. Та
їх, наче на зло, було безліч (Юрій Яновський, II, 1958, 69).