в означеннях
Тлумачення, значення слова «злоба»:

ЗЛО́БА́, злоби, жін.

1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь. Іван, поки й живе на світі, в серці носитиме злобу на визискувача Юзефа Крапивницького (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 28); З захопленням дивиться на Радянський Союз увесь прогресивний світ, із страхом, злобою.. поглядає на нас світ старий, вмираючий (Радянська Україна, 5.IX 1960, 1).

2. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Пішов [Іван] вздовж річки, повний пекучого гніву і злоби до її вічного шуму, до киплячої люті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332); Санька підбігала до Кузя, тягла його за рукав і аж клекотіла від злоби (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 158).
Злоба дня — те, що привертає увагу, цікавить усіх у даний момент. В кожну боротьбу за кожну злобу дня треба вкладати нерозривний зв'язок з корінними цілями (Ленін, 19, 1950, 25); На злобу дня — на злободенну тему. У своїх оповіданнях він [С. Журахович] відгукується на злобу дня, по-журналістському чутливо прислухається до пульсу життя країни (Вітчизна, 1, 1961, 190).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 597.

Коментарі (0)