в означеннях
Тлумачення, значення слова «злочин»:

ЗЛО́ЧИН, у, чол.

1. Суспільно небезпечна дія (або бездіяльність), що чинить, заподіює зло людям. Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться злочин. Дівчина кидається до батька і повисає на зброї з криком: — Батьку... бога ради! (Олександр Довженко, I, 1958, 118); Тяжкий злочин — убивство (Михайло Стельмах, II, 1962, 300).

2. Неприпустимий, ганебний вчинок. Дітлахи, які стрілися йому по дорозі, — вони саме різали ножичками кору на каштані й кинулися вчасно навтіки, — були вражені тим, що Василь не звернув уваги на їхній злочин (Юрій Яновський, II, 1954, 98); — Юхиме Аркадійовичу, відпустіть хлопчика, він уже зрозумів, що зробив маленький злочин, і йому дуже соромно (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 6);
//  Неправильна, шкідлива поведінка. Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити — злочин (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 304); Поете, любити свій край не є злочин, коли це для всіх! (Павло Тичина, I, 1957, 55).
На місці злочину спіймати (зловити, застати і т. ін.) див. місце.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 605.

Коментарі (0)