в означеннях
Тлумачення, значення слова «злодюга»:

ЗЛОДЮ́ГА, и, чол. і жін., розм. Особа, яка займається злодійством. [Вюрбі:] Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (Степан Васильченко, III, 1960, 469); Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 137); Якось попалася Лисичка — Злодюга, вовчика сестричка, — Хвостом в капкан (Панас Мирний, V, 1955, 381);
//  лайл. — Як щоденна лайка та докори: злодюга та п'янюга, то всякого з пантелику зіб'є... (Панас Мирний, I, 1949, 307).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 600.

Коментарі (0)