в означеннях
Тлумачення, значення слова «зломити»:

ЗЛОМИТИ, зломлю, зломиш; ми, зломлять; док., перех.

1. Зігнувши або розбивши, відділити, відламати частини, куски від чого-небудь; зламати (у 1 знач.). Тут йому треба було двір промітати ..або побігти на торг купити на шага голок, коли хазяйка зломила голку (Марко Вовчок, I, 1955, 296); [Платон Гаврилович:] Та я тобі не подарую ще того, що ти мені на тому тижні щепу зломив (Степан Васильченко, III, 1960, 137); — Треба ж мені посидіти тихо, а то знову крісло зломлю (Ю. Янов, II, 1958, 62);
//  безос. І сказав вербі Данило: — Вербо, щоб тебе зломило! Мого рака не ховай! (Іван Франко, XIII, 1954, 250);
//  Порушити частково або повністю цілість кістки, кісток. Ламай собі білі руки, Та не зломи пальця! (Павло Чубинський, V, 1874, 265); Покотилася я в рів, а кісточка в нозі хрусь! Зломила ж оце я, думаю, ногу! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 8).
Зломити [собі] голову (шию) — те саме, що Зламати [собі] голову (шию) (див. зламати). Війни хочуть в Уолл-Стріті — зломлять голову бандити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 434); Зломити зуби — те саме, що Зламати зуби (див. зуб). Під Москвою зломив [фашист] зуби, в Ленінград не йде без шуби. В Сталінграді все покинув, До Харкова дер без впину (Українські народні думи.., 1955, 509); Біс (чорт, дідько) ногу зломить див. нога; Язик (язика) зломити — те саме, що Язик (язика) зламати (див. зламати). Місяць якісь такі сказав чудні назви, що Христя аж здивувалася. Вона зроду таких не чула, то й виговорити їх чоловікові — ..язика зломиш (Панас Мирний, III, 1954, 303).

2. перен., розм. Перемогти, здолати кого-, що-небудь (у боротьбі, битві і т. ін.). Я сильний був, здоров, — о, як Бажав я кинутись стрілою І наложити головою, Зломивши ворога! (Іван Франко, XIII, 1954, 439); Але наближалися нові угорсіжі вояки, було їх багато, і не зломити їх Іванковим смердам та городянам (Хияшяк, Д. Галицький, 1958, 124);
//  Подолати чий-небудь опір, упертість, примусити скоритися. Треба було забезпечити контроль над усіма вузлами комунікацій, зломити опір білогвардійської охорони (Юрій Смолич, V, 1959, 781); Бачурі не вдалося зломити впертість старого гідротехніка. Видно, що цю людину хтось довго кривдив, завдав їй чимало штурханів (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 53); Аркадій Валеріанович бачив, як мінились обличчя, відчував, що сьогодні можна буде зломити лісовиків як не всіх, то частину, і голос його подобрішав (Михайло Стельмах, I, 1962, 355); — Ви хочете зломити мене? — видавив, нарешті, з себе слово Петро. — Не зломите! Я не таке бачив у своїм житті і це злякався (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 70);
//  Позбавити кого-небудь сили, енергії, волі і т. ін., знегсилити фізично або морально. Не зломлять нашого завзяття Ні цар, ні вражії пани! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 231); [Д. Жуан:] Мене лякає тільки те, що може зломити волю (Леся Українка, III, 1952, 408); Зломила неміч чумака-пебогу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 102); Ніякі тортури не можуть зломити дух воїна-патріота (Мистецтво, 1, 1958, 21);
//  безос. Видно, я старіюсь, що так мене зломило за одну невдалу зиму... (Леся Українка, V, 1956, 196);
//  Приглушити, перемогти в собі які-небудь почуття, звички. — Катю. — підійшов він до неї. — То ж добре, що я зломив себе. Тепер я весь біля тебе. Що й казати, була в серці тріщина (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 503).

3. перен. Рішуче відкинути, зруйнувати, знищити або порушити що-небудь традиційне, звичне, усталене. — Не зломлю, серце, закону, не буду більше дядини гнівити (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 95); Вони виділи, ще в селі настає якась нова порода людей, що хоче зломити давні звичаї (Лесь Мартович, Тв., 1954, 107); Стадницький згодився дати строкарям торішню плату, тільки умова залишилася графська, навіть шостий пункт не вдалося зломити (Михайло Стельмах, I, 1962, 201);
//  Зіпсувати, спотворити (життя). У їх домі ніколи не вживалося слово «тато». «Він» зломив їм усім трьом життя (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 19).

4. перен., рідко. Не додержати чого-небудь обіцяного, даного, порушити його. — Тримайся мене, Анно, як я піду! — промовив поважно [Михайло]. — А я тобі також слова не зломлю! Скоро поверну, зробимо весілля! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 63).

5. перен., рідко. Загнути, вигнути під кутом, змінивши попереднє ноложення, вигляд. Раптово зломив [Антонас] Матвієві руки вниз і зубами схватив пасмо його волосся на голові (Мирослав Ірчан, II, 1958, 299).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 602.

Коментарі (0)