ЗЛОТО, а, сер., заст., поет. Золото (у 1 знач.). О, Грузіє! В твоїх-бо горах Ще стільки злота і срібла! (Павло Тичина, II, 1957, 74); Ломи, січи Каміння, злото добувай! (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 69); * Образно. І поки вітер грав злотом її волосся, ..ся жінка оповідала своє життя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 294).
2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг
і т. ін. І залисніло на столах срібло та злото, залисніли
на Гані дорогі квітки та сукні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 165);
[Мартіан:] Чи ти гадаєш, що там тебе вітчим
нарядить зараз у злото й пурпур? (Леся Українка, III, 1952,
284);
// Спеціальна золотистого кольору фарба, яка
застосовується в поліграфії. Вони й на цвинтарі, в своїх
палатах, Зробили злотом розписи багаті… (Микола Шеремет,
Дорога.., 1957, 37);
// Позолочені шовкові нитки для
гаптування, ткання і т. ін. Ревнителі церкви несуть
образи, гаптовані сріблом-золотом (Олександр Довженко, I, 1958,
43).
3. збірн. Золоті монети, гроші і т. ін. Руйнують мури; срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки (Тарас Шевченко, I, 1951, 202); У багатих злото в касі, У ґаздів стоги (Іван Франко, XIII, 1954, 181).
4. перен., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь. — Та чи так, мій голубе, срібло моє, злото моє. Чи справді, не обижали? (Марко Вовчок, I, 1955, 347).