ЗЛОВМИ́СНИК, а, чол. Той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який-небудь злочин; злочинець У кожному новому творі шукав [Булгарін] кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 542).
ЗЛОВМИ́СНИК, а, чол. Той, хто має злий намір, хто задумав учинити або вчинив який-небудь злочин; злочинець У кожному новому творі шукав [Булгарін] кримінал, а в особі автора бачив зловмисника (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 542).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 599.