в означеннях
Тлумачення, значення слова «зложити»:

ЗЛОЖИТИ, зложу, зложиш, док., перех., розм.

1. Зібравши разом, докупи, покласти у певне місце. В огонь лахміття есе зложивши, Сама [Дідона] в огні тім простяглась (Іван Котляревський, I, 1952, 86); Жук зложив свої пожитки на віз, сів — і поїхав (Панас Мирний, I, 1954, 342); Підмели [хлопці] майстерню, зложили готовий матеріал на батареї — хай сушиться (Юрій Збанацький, Курил. о-вит 1963, 211);
//  Покласти, помістити кого-, що-небудь десь або на щось. Зняв [Павло] мертву з лавки, зложив долі, головою на скриню нахилив, встромив їй у руку синю запаску (Марко Вовчок, I, 1955, 164).
Зложити зброю див. зброя.

2. Скласти одне ціле, з'єднавши окремі розрізнені частини, елементи. За півгодинки і зложили [січкарню].. — ріже так, що ану (Іван Франко, II, 1950, 42); [Співець:] Зібрав я все, що тільки заціліло, зложив і склеїв, — арфа невеличка, та в ній нема і скіпки несвятої (Леся Українка, II, 1951, 154);
//  Збудувати, спорудити що-небудь способом кладки. — Був би я царем в цю пору, На добро своє комору Я б з дубів оцих зложив, А тоді б спокійно жив! (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 14);
//  Розташувати, розставити певним чином (слова, речення і т. ін.). Вона таки була собі непроворна: ніколи було до ладу слів не зложить (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 93); Не вмієш [писати листів] не так, як не вміють малоосвічені люди, що не тямлять літературно зложити фрази, ні, ти по-літературному, по-інтелігентськи, безнадійно не вмієш (Леся Українка, III, 1952, 689).

3. Створити, скласти (вірш, пісню і т. ін.). — Недаром люди і приповідку зложили, що лиш Котові та попові добре жити на світі (Іван Франко, IV, 1950, 124); Сядь, схились і слухай пісню. Я зложу шалену пісню... Будь русалкою в цю ніч! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 105); Зложим співанку новеньку На слова веселі Та й про дівчину Оленку 3 нащої оселі! (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 269);
//  Виробити в собі певний погляд на кого-, що-небудь, певну думку, якесь поняття і т. ін. про когось, щось. Після розмов у Львові і листів з Галичини до дядька я зложила собі не дуже оптимістичний погляд на тих людей, що звуть себе радикальною партією (Леся Українка, V, 1956, 146).

4. Перегнувши в якийсь спосіб, згорнути що-небудь, зменшивши в об'ємі і надавши певного вигляду, форми. А сей давно вже прочитав, що треба, та, зложивши бум агу, кладе у кишеню... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 199); — Тепер тілько кіснички вплету, кренделиком коси зложу.. — наче намальоване буде! — утішається Марта своєю роботою (Панас Мирний, IV, 1955, 337);
//  Зігнувши, склавши яким-небудь чином руки, крила і т. ін., надати їм того чи іншого положення. Одарка лежить, зложила руки під голівку, бліда-бліда, тільки очі їй сяють (Марко Вовчок, I, 1955, 46); Як зложив [Халявський] кулаки, як хряпне себе по голові, що насилу устояв (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Зложивши моцні [міцні] крила, Опукою з гори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на Ягня (Євген Гребінка, I, 1957, 66); Господиня дому стоїть біля печі. Вона зложила руки над фартухом під грудьми (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 29).
Зложити руки див. руки.

5. рідко. Додати одно число до другого; зробити додавання. В дворі старого замчища-руїни зібрались ми на віче, все поважні, учені голови, гладенькі й кучеряві, і віком не малі, — якби зложити літа усіх, либонь століття вийшло б! (Леся Українка, I, 1951, 187).
Зложити голову див. голова; Зложити життя див. життя; Зложити кістки див. кістка; Не зложити ціни див. ціна.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 601.

Коментарі (0)