в означеннях
Тлумачення, значення слова «злиденний»:

ЗЛИДЕ́ННИЙ, а, е.

1. Який живе бідно, у злиднях і нужді; бідний. — Улас такий злиденний, як і ми: не має поля, заробляє хліб (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334); Партія і народ дістали в спадщину від царизму відсталу, злиденну країну (Комуніст України, 9, 1961, 58); Хотілося [Т. Г. Шевченкові] швидше втекти з цих Дегтярів, щоб не бачити ні панського палацу, ні злиденного села (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 194);
//  Який свідчить про злидні, бідність; убогий. В «хаті» видко наполовину ночви на ослоні, коло них накидане хустя, влиденне шмаття (Леся Українка, IV, 1954, 245); Сучасному поколінню важко навіть уявити безпросвітне, злиденне життя трудящих в дореволюційні часи (Колгоспник України, 11, 1957, 2).

2. перен. Дуже малий, незначний (кількістю, розміром і т. ін.). Замість живого, корисного діла глузлива доля підсунула переписування в канцелярії якихсь сухих, нікому не потрібних паперів — і то лиш за злиденний шматок хліба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223); Черниш мовчки дивився на злиденні смужки, що сумно п'ялися по підгір'ю (Олесь Гончар, III, 1959, 13).

3. перен., зневажл. Не вартий нічого; нікчемний, жалюгідний. — Ану, лиш, рицарю мізерний, Злиденний, витязю нікчемний, Виходь сто лих покуштовать [покуштувать] (Іван Котляревський, I, 1952, 263); — Я ж на ту злиденну грапиню [графиню] покладав надію, як на рідну маму! (Марко Вовчок, VI, 1956, 283).

4. діал. Поганий. Настав мені десятий рік; я помішниця [помічниця] йому, хоч і злиденна. Юшку, куліш варю коло будки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 356).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 591.

Коментарі (0)