ЗЛИДЕ́ННИК, а, чол., діал. Злидар. Василина швидко починає зачісуватись, умивається над цебром і сама не знає, що зготувати на снідання. Як уже в'їлися в самі печінки оці злиденників вжитки (Михайло Стельмах, I, 1962, 588).
ЗЛИДЕ́ННИК, а, чол., діал. Злидар. Василина швидко починає зачісуватись, умивається над цебром і сама не знає, що зготувати на снідання. Як уже в'їлися в самі печінки оці злиденників вжитки (Михайло Стельмах, I, 1962, 588).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 591.