ЗЛИЙ, зла, зле.
1. Сповнений злості, ворожнечі,
недоброзичливості; протилежне добрий (про
людину). — О сину! ..Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув
ти од злих людей? (Іван Котляревський, I, 1952, 232); [Явдоха:]
Скільки ти не знай, а як у тебе серце зле, то й те, що
знаєш, — не на добро воно людям, а на лихо та на
безголов'я піде (Панас Мирний, V, 1955, 151); Він, як і всі його
предки, що споконвіку жили над Дніпром, вірив у те, що
на світі є боги добрі і боги злі (Семен Скляренко, Святослав, 1959,
17);
// у знач. ім. злий, злого, чол.; зла, злої, жін. Про
злобну, недоброзичливу людину. І не встануть з праведними
Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих
загинуть (Тарас Шевченко, I, 1963, 339);
// Сповнений гніву,
сердитий на кого-, що-небудь. Кіт Вовкові сказав:
..«Біжи ж, аж ген живе Трохим!» «Трохим? боюсь зійтися
з ним: З весни ще злий він за ягнятко!» (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 5); — Всі на мене злі, а я ще зліший, — засміявся
Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 516); Зайшов [генерал] до
хати розчервонілий, злий, навіть не привітався до
Устима (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 40);
// Надзвичайно
лютий, хижий, кровожерний (про хижаків, зміїв і т. ін.).
Бачить хлоп, що сам не зможе Злого лиса доконать, Ось
почав він, що є сили, Жінку з хати викликать (Іван Франко,
XIII, 1954, 268); [Сербин:] На калині тій між
темними вітами злая гадина в'ється... (Степан Васильченко, III, 1960, 35);
Злі собаки;
// Який виражає злість, злобу. Баба
Палажка не одказала на її [Параски] привітання. Вона
тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 337); Воно, мале, з блискучим
пронизливим поглядом, стоїть, розкарячившись, на килимній
тачанці, тонкі злі губи міцно стиснуті (Олесь Гончар, II,
1959, 235); Жінка остовпіла і дивилась на нас поглядом,
що раз у раз мінився з запитливого на лякливий, із
спокійного на злий (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 81); Обличчя
Кульчицького стало злим і роздратованим (Василь Козаченко, Нові
Потоки, 1948, 233); Злий голос.
♦ Бодай все зле та лихе кому — побажання нещастя
кому-небудь. — Ні, не моя нива! не моя! а того... бодай
йому все зле та лихе!.. — скаженіє Роман (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 107); Злий геній див. геній; Злий дух див. дух;
Зла личина — уживається як лайливий вираз.
— Він же, зла личина, ось що у кишені носить (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 335); Під злу руку — коли людина буває
дуже розгніваною. Розтривожився Дмитрій [Дмитро],
збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий
дружинниками Іванко (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958,
207); Злі язики — люди, які займаються плітками;
наклепники. А Добрість не вважа на злії язики, Не
пристають людські до неї побрехеньки (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958,
43).
2. Викликаний, пройнятий злістю, злорадством,
недоброзичливістю. Вода все сполоще, лиш злого слова
ніколи (Номис, 1864, № 12867); [Олеся:] Коли-ж тут
раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла
думка (Марко Кропивницький, II, 1958, 267); — То почекай, Любо, щось
маю сказати! — пізно схоплюється Салоган. — А ви
своїй жінці скажіть! — з-за плеча кинула злий смішок
(Михайло Стельмах, I, 1962, 345); Працюй же, друже мій,
у людство вір, Грудьми ставай назустріч злій погрозі
(Максим Рильський, III, 1961, 308);
// В якому виявляється
жорстокість, нещадність. Пан слідчий глибоко
переконаний, що вони.. не мали злого наміру вчинити перед
державою злочин (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 87); Злі
вчинки.
3. Який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий. А там десь геть її дочка мала В гарячці злій без пам'яті металась (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 193); [Едіта:] Вчителю шановний! Ви не одійдете від мене в гніві, не завдасте такої злої кари мені за необачність мого сина (Леся Українка, III, 1952, 27); Злий біль; Зла журба.
4. Поганий, несприятливий (про час). — Злі часи
настали! — почувся голос, і мама оглянулася. По голосу
не можна було впізнати, хто це сказав (Іван Чендей,
Поєдинок, 1962, 47); Ми удвох дивились «Катерину». Слухали
тяжкі її жалі, День її недовгий, злу годину В давнім,
у Шевченковім селі (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 66); Він
вважав для себе цей рік злим (Натан Рибак, Помилка.., 1940,
75);
// Нещасливий, злиденний. Зле безталання Зострінеться
всюди, І на шляху і без шляху (Тарас Шевченко, I, 1963,
227); На якусь мить їй навіть привиділось, що це він і є,
що це їх разом зла доля закинула в цю страхітливу
пастку [полон] (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 122);
// Який
містить у собі або несе людям зло; згубний. — Жінко,
пильнуй їх [синів], вони на дуже злій дорозі (Іван Франко, VIII,
1952, 151); На злото в трюмі — жде казна. Тебе,
корсара, — зла тюрма (Юрій Яновський, V, 1959, 54).
5. Який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий. Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301); Жахів спиняючи гонитву і сили стримуючи злі, ми ведемо невтомну битву за мир народів на землі (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 130); За вікном гуде тільки вітер злий (Володимир Сосюра, II, 1958, 22).
6. розм. Шкідливий, отруйний. Зо злої трави не буде доброго сіна (Номис, 1864, № 7148); Злий кукіль; Зле сім'я.