в означеннях
Тлумачення, значення слова «зливати»:

ЗЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗЛИТИ, зіллю, зіллєш і ЗІЛЛЯТИ, зіллю, зіллєш, рідко зілляю, зілляєш, док., перех.

1. Виливати з різних посудин в одну, збираючи разом або виготовляючи суміш чого-небудь рідкого. Прийшов наймит, прийшов бідний, Воли розпрягає, — Господиня з усіх мисок Та в одну зливає (Українські народні ліричні пісні, 1958, 550); Доярки.. підходили до Марії, зливали надоєне в молокомір і дивилися, скільки набігло (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 10).

2. перен. Об'єднуючи кого-, що-небудь з кимось, чимось, створювати одне ціле. Із них бери взірець високий — З радянських земель і країн, Що сили бурної потоки Зливають в океан один (Максим Рильський, Мости, 1948, 98); Лозунги послідовного демократизму зливають воєдино пролетаріат і передову демократію всіх націй.. (Ленін, 19, 1950, 212); Байдуже, хто говорив. Аби почути таке щось, щоб зв'язало докупи розпорошені думки, зілляло надії в один потік (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 71); Шум весіннього вітру злив усі звуки в одне протягле гудіння (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 44);
//  Нерозривно, міцно зв'язувати, з'єднувати що-небудь із чимось. — Зливаємо свої серця з серцями героїв Червоної Армії для остаточної перемоги над ворогом! (Олесь Гончар, II, 1959, 191); Народ мій — сонце, з ним я душу злив (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 233);
//  Робити невиразним (для зору, слуху). Тінь скрадала їх [риси обличчя] і зливала у суцільну пляму, трохи — тільки трохи — густішу за сіре тло (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 102).

3. Виливати або переливати звідкись яку-небудь рідину. Тут прийшли з поля і корови, і овечата, от їх тут біля панночки і доють [доять], і молоко в глечики зливають... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 195); Якщо випадає сніг, то опадомір заносять у тепле приміщення, де сніг тане. Одержану воду зливають у мірну склянку і визначають її кількість (Фізична географія, 5, 1956, 91); Ми [партизани] воду випили і всі запаси з'їли, Останній гас зілляли в каганець.., Та спрага помсти нам давала сили (Забапшц Вибр., 1958, 122);
//  Зціджувати рідину, відділяючи її від чого-небудь густого. Цапигін узяв порожній казанок, кухлик і пішов до струмка. Там він зачепив піску, довго його розбовтував, зливав мутну воду, придивлявся (Олесь Донченко, II, 1956, 30).

4. розм. Поливати, обливати рідиною, роблячи мокрим, вологим кого-, що-небудь. Приклала [Кранцьовська] чоло до шиби й гірко заплакала. А з другого боку зливав ту шибу дрібний, густий дощ (Лесь Мартович, Тв., 1954, 431); Подвір'я двигтить від каблуків. Коло, де танцюють, весь час зливають водою, гаряча земля парує, але незабаром з-під каблуків вже знову б'є курява (Олесь Гончар, II, 1959, 332); Холодна осінь оповила землю сивими туманами, зілляла дрібними дощами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76);  * Образно. Всю доріженьку сльозами злила — оплакала свою долю… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 90);  * У порівняннях. А де вже помітила [Олеся] що незвичайне, то так погляне, наче холодною водою зіллє (Марко Вовчок, I, 1955, 21).

5. Лити, виливати якусь рідину на кого-, що-небудь. На потовий хміль хоч води злий, то оп'янієш (Номис, 1864, № 11460);  * Образно. Щедро зливає [небо] на землю розсип співучого срібла (Яків Баш, Надія, 1960, 236);
//  Лити кому-небудь на руки воду для вмивання. Одна дружка бере кухоль і полумисок, зливає воду дружкам на руки й подає рушник (Нечуй-Левицький, II, 1956, 425); — Дай, я тобі на руки зіллю. Не хочу, щоб ти мені умивальник смолою забруднив (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 122); Косарі відклали коси в тіні. Петрик кожному зілляв води, щоб помили руки (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 226).

6. перен., рідко. Виражати якісь почуття до кого-небудь. Осталася безутішному дідові одна лишень маленька внучечка Мільця, на котру той однако.. не міг злити своєї цілої любові (Іван Франко, VIII, 1952, 209); Аж вікна затремтіли Од пісні, що злила високий гнів На дук [дуків], на підпанків і на панів (Максим Рильський, II, 1956, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 589.

Коментарі (0)