в означеннях
Тлумачення, значення слова «злизувати»:

ЗЛИЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗЛИЗАТИ, злижу, злижеш, док., перех.

1. Проводячи язиком по чому-небудь або торкаючися ним чогось, знімати, зчищати що-небудь звідкись. Федот злизує язиком осугу з губів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 348); Налетіла сніжинка і лапчаста сіла Тосі на губу. Не знаючи, як позбутися її лоскотливого дотику, Тося просто злизала її язиком (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 239);
//  Їсти, пити що-небудь, підбираючи язиком. Стіну злизував [віл], як ясла були перед ним порожні... (Ольга Кобилянська, II, 1956, 58); Сам кухар сметанку злизав, На мене, кицуню, сказав (Іван Франко, XIII, 1954, 256);
//  заст. Знахарським способом лікувати хвороби. Зніма [Пріська] остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 175).
Лизь (лизень, чорт) злиже кого, лайл. — пропаде, зникне хто-небудь. [Степан:] Анахтемо, замовчи, бо тут тебе й чорт злиже! (Марко Кропивницький, I, 1958, 409); Нехай тебе лизень злиже! (Номис, 1864, № 3739); Як віл (лиз, лизь, лизень) злизав; Як (наче, ніби, мов, немов і т. ін.) язиком злизало, безос.; Як (наче, ніби, мов, немов і т. ін.) корова язиком злизала кого, що — хто-, що-небудь швидко зник (зникла, зникне). До Стьопки, — як його лизь злизав. Що вже було Петрові та Йванові, що випустили Стьопку (Панас Мирний, I, 1949, 203); Знову раптом зник. Немовби й не було його тут. Як лизень злизав Козака (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 59); Рік, другий — і хатку, повітку, бичків та кобилу як язиком злизало (Любов Яновська, I, 1959, 303); Привида наче корова язиком злизала (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 480).

2. перен. Поглинати, знищувати кого-, що-небудь (про стихійні явища). Тут вогонь аж гоготів навколо Та злизував пожежею село (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 20); Дніпро розлився.. й буйно розганяє свої бруднії хвилі: то в глинясту гряду сердито плеще, то злизує пісок на косах (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 186); Вітер і сонце злизали сліди нічного снігопаду (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 592.

Коментарі (0)