ЗМАГАТИ 1, аю, аєш, недок., ЗМОГТИ, зможу, зможеш; мин. ч. зміг, змогла, ло; док.
1. перех., розм.
Брати гору, здобувати перемогу над ким-, чим-небудь;
перемагати. Був [Артем] дядько роботящий, землю
шанував, і хоч змагали його злидні, та працював чоловік
(Антоненко-Давидович, Крила.., 1959, 50); Венера зачала благати
І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг:
Енеєві зробив би збрую Із сталі, міді, золотую — Такую,
щоб ніхто не зміг (Іван Котляревський, I, 1952, 208); Ми всі дороги
пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали,
змогли Чорного ворона стан (Павло Усенко, Вибр., 1948, 298);
//
Переборювати, долати що-небудь (почуття, фізичний стан
і т. ін.). Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці
острах передвічний (Максим Рильський, Поеми, 1957, 288);
// тільки 3 ос. Оволодівати всім єством. Хоч заплющив я
очі, а сон мене не змагає (Марко Вовчок, VI, 1956, 309);
Надходить [Зет] з брилою. Видко, втома починає і його
змагати (Леся Українка, I, 1951, 450); Почне ж Тарас
говорити про щось серйозно, вона умисне, ніби її змагають
позіхи, прикриває долонею рота (Юрій Мушкетик, Чорний хліб,
1960, 114).
2. тільки недок., неперех., до чого, діал. Прагнути. Теперішні поети загалом змагають до того, щоби в своїх піснях, повістях, оповіданнях і т. ін. малювати життя людське таке, яким вони його бачать (Іван Франко, XVI, 1955, 157).