в означеннях
Тлумачення, значення слова «змагатися»:

ЗМАГА́ТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок.

1. Намагатися перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. Нема що таїти — трудно йому з ученим змагатися, таки лихо — невчений (Андрій Головко, II, 1957, 421); Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери й піхотинці, скинувши тілогрійки, поплювавши в долоні, в'язали плоти (Олесь Гончар, III, 1959, 342); Звідки й взявся горобець: — Ану, давай змагатись! Навпростець Хто долетить туди-он до отари? Орел зібрався з силами і полетів... за хмари! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 163);
//  перен. Не поступатися кому-, чому-небудь в якихось якостях, властивостях. Рум'яні щоки та губи змагались красою з свіжими, розкішними квітками букетів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 238); Чистотою наші лабораторії повинні змагатися з лікарнями (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 44).

2. Брати участь у змаганні (у 2 знач.). Коли вже змагатися, то треба ж заздалегідь підготувати своє робоче місце (Олесь Донченко, VI, 1957, 210); Механізатори змагаються між собою за продуктивне і високоякісне проведення всіх робіт (Хлібороб України, 1, 1967, 8); Шахтарі Донбасу змагаються з кузнецькими шахтарями за зразкове виконання завдань п'ятирічки (Радянська Україна, 5.XI 1952, 1).

3. перен. Чинити опір кому-, чому-небудь, протестувати проти когось, чогось, боротися з ким-, чим-небудь, за когось, щось. — Я знаю, я бідаха, да ще к тому й кріпак; твій рід такий великий — змагатиметься... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 76); — Я — Дуб, се інше діло: Не тільки вітру не боюсь — Я з бурею змагаться буду сміло (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 202); — Толстиков уже й без пива клює, — посміхаючись, кивнув Черниш на свого правого сусіда, що, уткнувшись головою в руки, уперто змагався з налягаючою дрімотою (Олесь Гончар, III, 1959, 392); Змагалися хлопці відважно в бою за рідну вітчизну свою (Сава Голованівський, Близьке.., 1948, 39); Вийшли люди за врожай змагаться (Максим Рильський, III, 1961, 99);
//  перен. Стикатися (про протилежні думки, почуття, бажання і т. ін.). В ній змагалося два бажання: одно — негайно покинути все до чорта і скоріше їхати звідси. і друге — навпаки, залишитися довше, дізнатися про всі таємниці (Юрій Смолич, I, 1958, 86).

4. розм. Те саме, що сваритися. Кайдаш і Лаврін.. кричали на все горло, змагались разом з бабами й підняли такий ґвалт на весь куток, що люди повибігали з хат (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339); [Прісцілла:] Ви про що там змагалися? [Руфін:] Та так, пуста розмова, ти не турбуйся... (Леся Українка, II, 1951, 442);
//  Сперечатися, доводячи свою правоту. Змагається [Катря] з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей (Марко Вовчок, I, 1955, 226); Старий Горпищенко ніяк примиритись не може, бо по чабанському звичаю тузлук треба їсти, як він каже, тільки з дерев'яних ночовок. Він і сьогодні довго змагався з жінками з цього приводу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 609.

Коментарі (0)

ЗМАГА́ТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., ЗМОГТИ́СЯ, зможуся, зможешся, док. розм., рідко.

1. Спромагатися на щось, намагатися що-небудь зробити. Конаючи, силкувалася мати звести тремтячу руку, щоб поблагословити дочку, що припадала до неї; холодіючи, змагались уста вимовити це благословення (Борис Грінченко, I, 1963, 262); — Як же йти, Катре, не здолію я по землі ступати! — Я тебе доведу, голубко! Зможися, щоб іще гірш тобі не було (Марко Вовчок, I, 1955, 111).

2. тільки 3 ос. Наростати, збільшуватися, посилюватися. Дивний якийсь гомін, що йшов від толоки і змагався чимраз дужче, притягнув Германа до вікна (Іван Франко, V, 1951, 427); В його душі змагалася боротьба, підносилася і спадала хвиля збурених почуттів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 35);
//  Наставати. Після дощів спекота змоглася ще гірша, — просто хамелеоняча спекота! (Леся Українка, V, 1956, 53).

3. рідко. Те саме, що знемагати 1. Так стихає буйний вітер, що краєм лісу лопотить ліщиною, свище тернями, а заки дійде до середини лісу, то зможеться зовсім і нарешті втихне (Лесь Мартович, Тв., 1954, 276).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 610.

Коментарі (0)