ЗМАНЕВРУВАТИ, ую, уєш. Док. до маневрувати. Почав [Сидір Білий] громити із своїх гармат турецькі кораблі прямою наводкою. Великі, неповороткі, вони не встигали вчасно зманеврувати, налазили один на одного, посилюючи загальне сум'яття й безладдя (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 110); Ти намагаєшся зманеврувати по самому фарватеру, а тебе на мілину викидав (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 48); Закортіло [Любові Прохорівні] за всяку ціну зманеврувати.. (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 66).