ЗМЕЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ЗМОЛОТИ, змелю, змелеш, док., перех. і без додатка
1. Подрібнювати, перетворюючи що-небудь на борошно або порошок; молоти. Поніс він ту пшеницю десь далеко до млина, змолов (Нечуй-Левицький, III, 1956, 284); Їздили сюди переважно літні люди. Не стільки змелють, як поштовхаються біля млина, щось нове почують (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 41); * Образно. Уже давно рожеві сни Безжалісні змололи жорна (Леонід Первомайський, I, 1958, 90).
2. тільки док., фам. Сказати що-небудь недоладне, недоречне. — Ти розсердився вже, Тарасе? Я дурна, змолола щось, а потім самій стало сором (Степан Васильченко, II, 1959, 372).
3. тільки док., фам. З'їсти все, нічого не залишивши. — Ану, — озвавсь Дем'ян, — потіш мене, мій друже! Ось глянь — вареничок бокастенький який... — Хіба один... — промовив Клим ліниво, Посилкувався і змолов (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 212).