в означеннях
Тлумачення, значення слова «змертвілий»:

ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змертвіти. Серед змертвілих від страху жінок, розгублених, беззбройних чоловіків, захриплих від крику дітей я не міг ні озирнутись, ні відскочити кудись вбік (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 223);
//  у знач. прикм. Він ледве встиг вправити [в кулемет] нову стрічку, як зразу ж схопився за груди і мляво почав сідати. Дівчина від несподіванки розгубилася.. Переляканими, повними жаху очима дивилася вона на змертвіле тіло (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 54); — Мічман? — вигукнув він вдруге, приглядаючись до змертвілого обличчя боцмана. — Ти поранений?.. (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 22); Турбай наступив ногою на змертвілу, повалену деревину, що колись була сестрою отих лісових красунь (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 259); Село.. здалося йому змертвілим, безлюдним (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 615.

Коментарі (0)