ЗМЕТА́ТИ, аю, аєш, док., перех., крав. Зшити
що-небудь великими стібками, готуючи до примірки.
— А хто вам, мамо, плаття покроїв і зметав? (Віталій Логвиненко,
Давні рани, 1961, 151).
♦ Зметати на живу нитку — зшити як-небудь, аби
трималося.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 616.