в означеннях
Тлумачення, значення слова «зміряти»:

ЗМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше ЗМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗМІ́РЯТИ, яю, яєш і ЗМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Визначати прийнятими одиницями виміру величину, силу, зріст і т. ін. кого-, чого-небудь. Ними [приладами] можна зміряти все, що може придумати людська думка (Вадим Собко, Любов, 1935, 10); На другий день повів я Івана у Вербки; зміряли його, огляділи та, забивши у колодки, і погнали у Катеринослав (Олекса Стороженко, I, 1957, 216); О шостій почали прокидатися хворі. Кожному треба зміряти температуру, простежити, щоб були виконані призначення лікарів на ранок (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 250);
//  Прикидати в думках, на око, приблизно величину чого-небудь. Вони довгенько поглядали вгору, зміряючи від кореня до самої верхівки красуню сосну з манюсінькою круглою верховиною (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 233); Ігор спить — і водночас не спить, він думками змірює від Дону до Дінця несходжені степи (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 175); — Може, ми в мертвім просторі? — Кий біс! Дивись... Вони приблизно зміряли кут від вершини сопки до них. Виходило, що кулі могли б сікти по них (Олесь Гончар, III, 1959, 106);
//  перен. Встановлювати, уявляти межі, розміри, ступінь і т. ін. чого-небудь. Два роки вештався по хащах, ..Аж доки не впіймали... Годі Змірять діла десятиріч!.. (Микола Бажан, Роки, 1957, 243); Вже триста років славим ту весну, Коли на дружбу склали ми угоду. Так чим же змірять щиру і ясну Подяку українського народу! (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 13); Не зміряти сили, відваги, Що в цьому змаганні кипить (Степан Олійник, Вибр., 1959, 223); Тут і там хтось виривався з хвиль І, без надій змагаючись з водою, Що з віддалі здавалася рудою, Ішов на дно, не зміривши зусиль (Леонід Первомайський, II, 1958, 212).
Зміряти (змірювати, зміряти, змірити) очима (оком, поглядом) — оглядати кого-, що-небудь. — Але ми ще стрінемось, пане сотнику! — не вдячними, а непримиренними очима змірює Підіпригору. — Ще зійдуться наші дороги (Михайло Стельмах, II, 1962, 66); Комдив гострим оком зміряв Мишка з ніг до голови (Василь Кучер, Голод, 1961, 407); Матвійко зміряв очима будинок знизу доверху (Олесь Донченко, VI, 1957, 255); Становий здивованим поглядом змірив Семена від голови до п'ят, наче не сподівався такої упертості (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 126); Зміряти (змірювати, зміряти, змірити) свої сили з ким — вступати в боротьбу, боротися з ким-небудь. Андрійко аж горів від жадоби зміряти з ворогом свої молоді сили (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 584); Ні (не) зміряти (змірити), ні (не) злічити що — багато чого-небудь. — Добро б, коли б добра того ні зміряти, не злічити, — а то хата хилиться та тілько що не холодні й не голодні самі сидимо (Панас Мирний, I, 1954, 215).

2. тільки док., перен., розм. Пройти, виходити, з'їздити певну територію. Андрій Корчака, мов степовий вовк, зміряв ті [Дністровські] степи вздовж і впоперек (Нечуй-Левицький, II, 1956, 218); Широков одійшов від телефону, великими кроками двічі зміряв кімнату (Вадим Собко, Справа.., 1959, 8); Не вертай, тільки йди вперед! Перед тобою простори, які тобі змірити треба, перед тобою верхи, на котрі злинути треба (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 261).

3. тільки док., перен., фам. Побити, ударити кого-небудь. Завтра не гайнуй мені дня, а то старий Горенко ще столярським аршином плечі зміряє (Михайло Стельмах, II, 1962, 152).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 624.

Коментарі (0)