в означеннях
Тлумачення, значення слова «змірковувати»:

ЗМІРКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМІРКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка.

1. Додумуватися, догадуватися, розмірковуючи над чимось. В першу хвилину Оля ладна втекти, але миттю змірковує, що такий вчинок був би нерозсудливим і некорисним для неї (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 531); Русевич зміркував, що криком нічого Каргатові не доведеш (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 185);
//  Думати, міркувати над чим-небудь, обдумувати щось. Молодець ходив по бережку. Він не швидко йшов — змірковував (Леонід Первомайський, Слов. балади, 1946, 42); [Бекер:] Ми вже добре зміркували справу: раз, два, три, та вже й в будинку (Леся Українка, IV, 1954, 254); Комісар спитав тихо: — Добре зміркував, не злякався? (Юрій Яновський, I, 1954, 55).

2. тільки док., діал. Зрозуміти. — І чого ж він так ненавидить мене? — Хто його зміркує? (Іван Франко, VII, 1954, 72); — Звідки вітер? — допитувався Остап. Але й це нелегко було зміркувати. В плавнях було тихо, як у лісі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 359).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 624.

Коментарі (0)