в означеннях
Тлумачення, значення слова «змітати»:

ЗМІТАТИ, аю, аєш, недок., ЗМЕСТИ, змету, зметеш, док., перех.

1. Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. Вона.. сіла на оксамитову канапку й ніби пірнула в поросі, котрого не змітали й не струшували вже, може, тиждень або й два (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 235); Явдоха виходить з хати з віником у руці й змітає з порога сміття (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 180); Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки. Але Вікторія не може підвести руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 257);
//  Обмітаючи, струшуючи і т. ін., очищати що-небудь від чогось. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати її [одежу] (Панас Мирний, IV, 1955, 125); Степанида тим часом змела хусткою лаву і засмучена мовчала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 124);
//  Переміщати, відносити куди-небудь своїм рухом (звичайно про вітер). Без будь-яких перепон шугав тут вітер, женучи по горбах білі, холодні сувої снігу, змітаючи його в яри та низини (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10); Чорніла вогка земля і жовтів пісок, бо недавня буря змела тонку пелену нерясного снігу (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 47).
Пороги змітати див. поріг.

2. перен., фам. З'їдати все, нічого не залишаючи. Він підсував мені тарілку за тарілкою, а я змітала все з них, як мітлою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 543); Магера справді перестав балакати й почав їсти помалу і з увагою. Казав собі ще дати капусти, змів із тарілки всі пироги (Осип Маковей, Вибр., 1954, 197).

3. перен. Убивати, знищувати кого-небудь, класти край існуванню чого-небудь, позбуватися чогось. Вояки, не дбаючи ні про які умови й переговори, взяли собі за ціль гвардійців.. і почали змітати одного по одному влучними вистрілами (Іван Франко, IV, 1951, 156); Пожари змітали села (Максим Рильський, II, 1956, 31); Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Павло Грабовський, I, 1959, 397); Якщо імперіалістичні безумці розв'яжуть війну, миролюбні сили зметуть і поховають імперіалізм (Комуніст України, 3, 1961, 48).
Змітати (змести) з лиця землі див. земля; Як (ніби, наче, неначе, немов і т. ін.) вітром змело, безос. — те саме, що Як (ніби, наче, неначе, мов, немов, мовби) вітром здуло (див. здувати). Пролунала команда до бою. Пілота наче вітром змело (Юрій Яновський, I, 1954, 49).

4. Метучи, збирати, згрібати що-небудь в одну купу. — Достається і писачкам.. То на конюшенний двір, то у вівчарню, щоб скрізь гнійок до купок змітали та гори насипали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 249); От лежить на полиці останній буханець хліба, а в діжі, де була мука, лиш пилочок біліє насподі, може, змете баба на галушки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Їж, Ливане, той хліб, що змели з вівсюгом на току (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 127).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 625.

Коментарі (0)