ЗМОЛОДІТИ, ію, ієш, розм. Док. до молодіти. У зосереджених, застигло-непорушних очах спалахнули веселі вогники, а на втомленому обличчі заграла радісна посмішка. Він ніби змолодів (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 15); Сонце, як спершу, засяло й пригріло, — її все у природі немов змолоділо (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 305).