Словник української мови

ЗМО́РХЛИЙ, а, е, розм. Який став зморшкуватим, покрився зморшками. Побачивши сиву, зморхлу матір, відчула [дочка] невимовний жаль: якою самотньою доживає мати віку... (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 61);
//  Скручений, зморщений. Стояв дебелий дуб в торішньому, у висохлому листі: жовтогаряче, зморхле й неживе, воно ще опадати не хотіло! (Сава Голованівський. Поезії, 1955, 42).