в означеннях
Тлумачення, значення слова «зморозити»:

ЗМОРОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех.

1. розм. Заморозити до твердого стану;
//  Попсувати морозом. Мороз.. в маю зморозив у нас усяку фасолю, також і японську (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 284); [Іван:] А жита які! І лютневі вітри не зв'ялили, і озимки не зморозили (Ярослав Галан, I, 1960, 518).

2. перен., розм. Примусити кого-небудь дуже змерзнути від холоду. — Ой ти, дівчино, червоная вишня, Чом ти до мене з вечора не вийшла? — Чого я маю з вечора ходити? Ой знаю, знаю: — хочеш зморозити (Павло Чубинський, V, 1874, 161); Ой, зимо моя. Зимо лютая, Ой, прошу ж тебе: Не зморозь мене! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 491).

3. перен., розм. Паралізувати, скувати чиї-небудь рухи, призвести до заціпеніння. Блоху зморозили ці слова, а княгиня Єва зблідла під гострим поглядом отамана (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 116);
//  безос. На вулиці побачив [Іван] батька Його зморозило. Обхопила його душу тривожна думка, що мати вже не живе (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 141).

4. перен., фам. Сказати що-небудь недоречне. Дядько Юхим на доброму підпитку ні в тин, ні в ворота вморозив: — Тебе вже й забувати почали (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 73); Бабуся пересміявшись із того, що я зморозив, заганяв нас до хати, а сама ще йде поглянути на.. садок (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 632.

Коментарі (0)